Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 226. Залишення позову без розгляду

1. Суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності;

2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з’явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору;

5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду;

6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду;

7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

2. Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

3. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.

4. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Стаття 226. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів

Податковий кодекс України (ПКУ)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 01.09.2018
  • вступив у чинність 02.12.2010

Ст. 226 ПКУ в останній чинній редакції від 1 січня 2018 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ VI. Акцизний податок

Стаття 226. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів

226.1. У разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов’язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

226.2. Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

226.3. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

226.4. Марки акцизного податку для вироблених в Україні алкогольних напоїв і тютюнових виробів відрізняються від марок для ввезених на митну територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів дизайном та кольором.

Марки акцизного податку для вироблених в Україні тютюнових виробів за кодом УКТ ЗЕД 2402 20 90 20 та 2402 20 90 10 відрізняються від марок акцизного податку для вироблених в Україні інших тютюнових виробів дизайном і кольором. Марки акцизного податку для ввезених в Україну тютюнових виробів за кодом УКТ ЗЕД 2402 20 90 20 та 2402 20 90 10 відрізняються від марок акцизного податку для ввезених в Україну інших тютюнових виробів дизайном і кольором.

226.5. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

226.6. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об’ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об’ємних одиниць не здійснюється.

226.7. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

226.8. Кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки.

Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ — «тютюн імпортний», ТВ — «тютюн вітчизняний») у кількісному виразі.

226.9. Вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;

алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

226.10. Не підлягають маркуванню:

алкогольні напої і тютюнові вироби, які постачаються для реалізації магазинам безмитної торгівлі безпосередньо вітчизняними виробниками такої продукції за прямими договорами, укладеними між вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів і власниками магазинів безмитної торгівлі. При цьому переміщення алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що спрямовуються виробниками до магазинів безмитної торгівлі, здійснюється під митним контролем із застосуванням заходів гарантування доставки;

алкогольні напої і тютюнові вироби, які ввозяться в Україну і розміщуються у митному режимі магазину безмитної торгівлі;

еталонні (моніторингові) чи тестові зразки тютюнових виробів, які не призначені для продажу вроздріб і ввозяться на митну територію України акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб’єктами господарювання, які мають ліцензії на право виробництва відповідної продукції, для проведення досліджень чи випробувань (калібрування лабораторного обладнання, проведення дегустацій, вивчення фізико-хімічних показників, дизайну).

226.11. Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

226.12. Продаж марок акцизного податку вітчизняним виробникам алкогольних напоїв і тютюнових виробів провадиться на підставі:

довідок про сплату суми податку, яка розрахована за ставками на готову продукцію (для алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований);

заявки-розрахунку кількості марок акцизного податку (далі — заявка-розрахунок);

звіту про використання марок, придбаних у попередньому місяці, за затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, формою у двох примірниках, один з яких залишається у продавця марок, другий (з відміткою продавця) — у виробника;

платіжного документа на перерахування плати за марки з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення.

Форми довідок та заявки-розрахунку затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

226.13. Кількість марок акцизного податку, яку можуть отримати виробники алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, визначається відповідно до сплаченої суми податку. Виробники тютюнових виробів та алкогольних напоїв, для виробництва яких не використовується спирт етиловий неденатурований, визначають потребу в марках акцизного податку з урахуванням планових щомісячних обсягів реалізації продукції.

226.14. Для одержання марок акцизного податку імпортер повинен подати продавцю таких марок заявку-розрахунок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, платіжні документи, що підтверджують внесення плати за марки та сплату податку до відповідного бюджету.

Контролюючому органу забороняється вимагати від імпортерів додаткові документи для видачі марок акцизного податку, якщо вони не передбачені цією статтею.

226.15. Продаж (передача) придбаних марок акцизного податку покупцем марок іншим особам забороняється, крім випадків, передбачених у пункті 227.4 статті 227 цього Кодексу.

226.16. Марки акцизного податку, не використані для маркування товарів через їх пошкодження, приймаються від покупців марок для утилізації з відшкодуванням фактично сплачених сум податку відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного податку, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Плата за марки поверненню не підлягає.

Рішення № 76929298, 04.10.2018, Димитровський міський суд Донецької області

1) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (далі ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору б/н від 04.06.2007 відповідач отримала кредит у розмірі 3000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та Банком договір, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку у будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідно до п.6.5 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань за кредитним договором за станом на 30.04.2018 заборгованість за кредитом склала 439 грн 47 коп., заборгованість за процентами за користуванням кредитом – 30961 грн 17 коп., за комісією та пенею за користуванням кредитом – 4021 грн 81 коп., за штрафом (фіксована частина) – 500 грн, за штрафом (процентна складова) – 1771 грн 12 коп., а всього 37693 грн 57 коп., які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача та понесені ним судові витрати у сумі 1762 грн судового збору.

Позивач до суду не з’явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у відсутність представника, про те, що він наполягає на позові і не заперечує проти розгляду справи заочно у разі неявки відповідача до суду.

Відповідач, будучи двічі належним чином сповіщеною про час і місце слухання справи, у тому числі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, у судове засідання не з’явилася без повідомлення причин, відзиву на позов не подала.

Згідно з вимогами ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з’явилася в судове засідання, не повідомила причини неявки, не подала відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено,що 04.06.2007між ЗакритимАкціонерним ТовариствомОСОБА_1«ПриватБанк» тавідповідачем ОСОБА_2(дошлюбу Литвин)С.С.,прізвище якоїдо укладенняшлюбу було«Литвин»,був укладенийкредитний договір,за яким ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується заявою позичальника ОСОБА_2 (литвин) С.С. б/н від 04.06.2007, копією паспорта відповідача, витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умовами та правилами надання банківських послуг (далі за текстом ОСОБА_3), розрахунком Банку (а.с.5-8, 9, 10, 11-16).

Відповідно до п.3.1 ОСОБА_3 видає клієнту карту, вид якої визначено у заяві та Пам’ятці клієнта, підписанням якої ОСОБА_3 і клієнт укладають договір про надання банківських послуг.

Підписи сторін під заявою свідчать про укладання договірних відносин між сторонами та про досягнення між ними згоди за всіма умовами угоди.

Згідно за п.п.3.2, 3.3 ОСОБА_3 сторони домовилися, що клієнт надає свою згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку та надає право Банку у будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта стосовно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідно до п.6.5 ОСОБА_3 позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із п.1.6 Статуту Банка позивач є правонаступником прав та обов’язків Закритого Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк».

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно за ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно за ст.599 ЦК України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язання щодо неповернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.

Згідно зарозрахунком Банкузаборгованість відповідачаперед позивачемза станомна 30.04.2018за кредитомскладає 439грн 47 коп., за процентами за користуванням кредитом – 30961 грн 17 коп. (а.с.5-8).

Оскільки відповідачем порушено умови кредитного договору, вимоги позивача щодо стягнення цих сум заборгованості є правомірними.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно зап.8.6ОСОБА_3 припорушенні позичальникомстроків платежівпо будь-якомуіз грошовихзобов’язань,передбачених договором,більш ніжна 120днів,клієнт зобов’язанийсплатити Банкуштраф урозмірі 500грн та 5% від суми позову (а.с.14 зворот).

Відповідно до розрахунку Банку за станом на 30.04.2018 відповідачу нараховано штрафи за невиконання останнім зобов’язань за кредитним договором: 500,00 грн – фіксована частина штрафу та 1771 грн 10 коп. – процентна складова штрафу, а всього 2271 грн 10 коп. (а.с.5-8).

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-УП введений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов’язаннями.

Так, відповідно до ст.2 даного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно копії паспорту місце проживання відповідача зареєстроване у ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто у населеному пункті, який внесено до вищевказаного переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року за № 1275-р.

Згідно розрахунку Банку сума штрафу, який нарахований позивачем після 14.04.2014 року, складає 2271 грн 10 коп.

Оскільки нарахування штрафних санкцій підпадає під мораторій, у задоволенні вимог Банку про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2271 грн 10 коп. слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею та комісією в сумі 4021 грн 81 коп. Оскільки позивач не розмежує ці дві категорії боргу та розрахунок заборгованості так само містить лише одну графу під назвою «сума комісії та пені», суд позбавлений можливості відокремити суму заборгованості за пенею. Тому, з огляду на вищевказаний мораторій зазначена сума також не підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, неповерненням кредиту, несплатою процентів відповідач в односторонньому порядку порушила зобов’язання, що витікають з умов кредитного договору, що є неприпустимим, тому з неї на користь Банку підлягає стягненню невиплачена сума кредиту, відсотків за його користування і в силу ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати в сумі 1468 грн судового збору пропорційно задоволеним вимогам (а.с.1).

На підставі ст.ст.526, 527, 530, 546, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГОТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_2про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, останнє місце проживання якої: АДРЕСА_1, 85327, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», юридична адреса якого: вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001,код ЄДРПОУ 14360570, заборгованістьза кредитнимдоговором б/нвід 04.06.2007,яка виниклаза станомна 30.04.2018,а саме:за тіломкредиту усумі 439грн 47 коп., за відсотками за користування кредитом у сумі 30961 грн 17 коп. та судові витрати у сумі 1468 грн 00 коп., а всього 32868 (тридцять дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн 64 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею та комісією та штрафних санкцій відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги іншими учасниками справи у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Використовуючи YouControl, ви зможете глибоко аналізувати ваших контрагентів:

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора

Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”

Переглянути наявність і термін дії ліцензій

Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є

Статья 227.1. Особенности исчисления суммы налога и подачи налоговой декларации некоторыми категориями иностранных граждан, осуществляющих трудовую деятельность по найму в Российской Федерации. Порядок уплаты налога

1. В порядке, установленном настоящей статьей, исчисляется сумма и уплачивается налог на доходы физических лиц от осуществления трудовой деятельности по найму в Российской Федерации на основании патента, выданного в соответствии с Федеральным законом от 25 июля 2002 года N 115-ФЗ «О правовом положении иностранных граждан в Российской Федерации» (далее в настоящей статье — патент), следующими категориями иностранных граждан, осуществляющих такую деятельность:

1) иностранные граждане, осуществляющие трудовую деятельность по найму у физических лиц для личных, домашних и иных подобных нужд, не связанных с осуществлением предпринимательской деятельности;

2) иностранные граждане, осуществляющие трудовую деятельность по найму в организациях и (или) у индивидуальных предпринимателей, а также у занимающихся частной практикой нотариусов, адвокатов, учредивших адвокатские кабинеты, и других лиц, занимающихся в установленном законодательством Российской Федерации порядке частной практикой.

2. Фиксированные авансовые платежи по налогу уплачиваются за период действия патента в размере 1 200 рублей в месяц с учетом положений пункта 3 настоящей статьи.

3. Размер фиксированных авансовых платежей, указанный в пункте 2 настоящей статьи, подлежит индексации на коэффициент-дефлятор, установленный на соответствующий календарный год, а также на коэффициент, отражающий региональные особенности рынка труда (далее в настоящей статье — региональный коэффициент), устанавливаемый на соответствующий календарный год законом субъекта Российской Федерации.

В случае, если региональный коэффициент на очередной календарный год законом субъекта Российской Федерации не установлен, его значение принимается равным 1.

4. Фиксированный авансовый платеж по налогу уплачивается налогоплательщиком по месту осуществления им деятельности на основании выданного патента до дня начала срока, на который выдается (продлевается), переоформляется патент.

При этом в платежном документе налогоплательщиком указывается наименование платежа «Налог на доходы физических лиц в виде фиксированного авансового платежа».

5. Общая сумма налога с доходов налогоплательщиков, указанных в подпункте 1 пункта 1 настоящей статьи, исчисляется ими с учетом уплаченных фиксированных авансовых платежей за период действия патента применительно к соответствующему налоговому периоду.

6. Общая сумма налога с доходов налогоплательщиков, указанных в подпункте 2 пункта 1 настоящей статьи, исчисляется налоговыми агентами и подлежит уменьшению на сумму фиксированных авансовых платежей, уплаченных такими налогоплательщиками за период действия патента применительно к соответствующему налоговому периоду, в порядке, предусмотренном настоящим пунктом.

Уменьшение исчисленной суммы налога производится в течение налогового периода только у одного налогового агента по выбору налогоплательщика при условии получения налоговым агентом от налогового органа по месту нахождения (месту жительства) налогового агента уведомления о подтверждении права на осуществление уменьшения исчисленной суммы налога на сумму уплаченных налогоплательщиком фиксированных авансовых платежей.

Налоговый агент уменьшает исчисленную сумму налога на сумму уплаченных налогоплательщиком фиксированных авансовых платежей на основании письменного заявления налогоплательщика и документов, подтверждающих уплату фиксированных авансовых платежей, после получения от налогового органа уведомления, указанного в абзаце втором настоящего пункта.

Налоговый орган направляет указанное в абзаце втором настоящего пункта уведомление в срок, не превышающий 10 дней со дня получения заявления налогового агента, при наличии в налоговом органе информации, полученной от территориального органа федерального органа исполнительной власти в сфере миграции, о факте заключения налоговым агентом с налогоплательщиком трудового договора или гражданско-правового договора на выполнение работ (оказание услуг) и выдачи налогоплательщику патента и при условии, что ранее применительно к соответствующему налоговому периоду такое уведомление налоговыми органами в отношении указанного налогоплательщика налоговым агентам не направлялось.

7. В случае, если сумма уплаченных за период действия патента применительно к соответствующему налоговому периоду фиксированных авансовых платежей превышает сумму налога, исчисленную по итогам этого налогового периода исходя из фактически полученных налогоплательщиком доходов, сумма такого превышения не является суммой излишне уплаченного налога и не подлежит возврату или зачету налогоплательщику.

8. Налогоплательщики, указанные в подпункте 1 пункта 1 настоящей статьи, освобождаются от обязанности по представлению в налоговые органы налоговой декларации по налогу, за исключением случаев, если:

1) общая сумма налога, подлежащая уплате в соответствующий бюджет, исчисленная налогоплательщиком исходя из доходов, фактически полученных от деятельности, указанной в подпункте 1 пункта 1 настоящей статьи, превышает сумму уплаченных фиксированных авансовых платежей за налоговый период;

2) налогоплательщик выезжает за пределы территории Российской Федерации до окончания налогового периода и общая сумма налога, подлежащая уплате в соответствующий бюджет, исчисленная налогоплательщиком исходя из доходов, фактически полученных от деятельности, указанной в подпункте 1 пункта 1 настоящей статьи, превышает сумму уплаченных фиксированных авансовых платежей;

3) патент аннулирован в соответствии с Федеральным законом от 25 июля 2002 года N 115-ФЗ «О правовом положении иностранных граждан в Российской Федерации».

Ст 226 ст 2271

ВЕРХОВНЫЙ СОВЕТ УКРАИНЫ

О внесении изменений в некоторые законодательные
акты Украины

Верховный Совет Украины постановляет:

В связи с принятием Закона Украины «О собственности» внести изменения в следующие законодательные акты Украины:

1. Статьи 86, 107, 228 изложить в следующей редакции:

«Статья 86. Право собственности

Право собственности — это урегулированные законом общественные отношения по владению, пользованию и распоряжению имуществом.

Право собственности в Украине охраняется законом.

Государство обеспечивает стабильность правоотношений собственности.

Собственность в Украине выступает в следующих формах: частная, коллективная, государственная.

Все формы собственности равноправны.

Отношения собственности регулируются Законом Украины «О собственности», настоящим Кодексом иными законодательными актами»;

«Статья 107. Лишение права пользования жилым домом

Изымая дом или его часть по основаниям, указанным в статье 105 настоящего Кодекса, суд может лишить гражданина, осуществлявшего самовольное строительство, а также проживающих совместно с ним лиц права пользования жилой площадью в доме либо изымаемой части дома.

При отсутствии у выселяемых иного жилого помещения, пригодного для проживания, им предоставляется жилое помещение в соответствии с требованиями части второй статьи 114 Жилищного кодекса Украинской ССР той организацией, которой передан дом (часть дома)»;

«Статья 228. Цена

Продажа имущества производится по ценам, устанавливаемым по соглашению сторон, если иное не предусмотрено законодательными актами».

2. Часть третью статьи 244 изложить в следующей редакции:

«К договорам дарения недвижимого имущества применяются правила статьи 227 настоящего Кодекса».

3. Главы 7, 8, 9, статьи 87, 871, 88, 100-104, 106, 108, 109, 111, 117, 120-127, 134, 135, 141, 142, 144, 146, 149, 150, 226,.2271, 563, 571 исключить.

II. Признать утратившими силу статьи 8-11, 14 Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 9 декабря 1963 года «О порядке введения в действие Гражданского и Гражданского процессуального кодексов Украинской ССР» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1963 г., N 51, ст. 731; 1985 г., N 23, ст. 542).

III. Часть третью статьи 141 Жилищного кодекса Украинской ССР (Ведомости Верховного Совета УССР, 1983 г., приложение к N 28, ст. 573) исключить.

IV. Настоящий Закон вступает в силу с момента его опубликования.

Президент Украины Л. КРАВЧУК

г. Киев, 16 декабря 1993 года
N 3718-XII