Кримінальний кодекс України (КК України). Науково-практичний коментар.

Стаття 307. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308 — 310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, — караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, — караються позбавленням волі на строк від дев’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша цієї статті, частина перша статті 309 цього Кодексу).

1. Об’єктом злочину є встановлений з метою захисту здоров’я населення порядок обігу наркотичних засобів або психотропних речовин. Про поняття обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів див. Загальні положення до цього розділу.

2. Предметом злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги. Про їх поняття див. Загальні положення до цього розділу.

3. Об’єктивна сторона злочину описана як вичерпний перелік альтернативних форм злочинної поведінки, а саме незаконні: 1) виробництво; 2) виготовлення; 3) придбання; 4) зберігання; 5) перевезення; 6) пересилання; 7) незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин — це будь-які дії, пов’язані із серійним одержанням наркотичних засобів, психотропних речовин з хімічних речовин та/або рослин, включаючи відокремлення частин рослин або наркотичних засобів, психотропних речовин від рослин, з яких їх одержують. Серійне одержання зазначених засобів або речовин означає їх виготовлення серіями, за певним стандартом (нормою, зразком, мірилом), тобто вони є типовим виробом, що має задовольняти певним вимогам щодо якості, хімічного складу, фізичних властивостей, ваги, форм і розмірів. У цьому випадку йдеться про одержання наркотичних засобів і психотропних речовин в умовах фармацевтичного підприємства. Це промисловий спосіб виготовлення зазначених засобів і речовин. Виробництво наркотичних засобів або психотропних речовин поза обліком на підприємствах, які випускають подібну продукцію, за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст. 308.

Виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин — це будь-які дії (за винятком виробництва), включаючи рафінування, підвищення в препараті концентрації наркотичних засобів, психотропних речовин, чи переробку таких засобів або речовин, у результаті яких на основі наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів одержують готові до використання та (або) вживання форми наркотичних засобів, психотропних речовин, або лікарські засоби, що їх містять, чи інші наркотичні засоби, психотропні речовини. Таким чином, виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин означає створення їх будь-яким способом, незалежно від концентрації та фізичного стану початкового й одержаного продукту (твердого — порошкова маса, зерна, спресовані плитки; рідкого — розчини, суміші з нейтральними речовинами тощо). Це може бути перероблення сировини чи напівфабрикатів, що містять наркотичні субстанції в чистому виді чи у виді хімічних сполук. Наприклад, виготовлення може здійснюватися шляхом екстракції наркотиків з певних рослин, лікарських препаратів. Виготовленням визнається також підвищення концентрації наркотичного засобу шляхом його рафінування (очищення від домішок) чи синтезування (отримання складних хімічних сполук з простих). Операції з виготовлення зазначених засобів і речовин можуть бути зовсім нескладними і полягати, наприклад, в доведенні рослин виду мак снотворний чи рослин роду коноплі до стану, що дає змогу використовувати їх як наркотики (сушіння, різання, приготування відвару).

Незаконне виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин утворює закінчений склад злочину з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання, або на рафінування чи підвищення у препаратах їх концентрації.

Придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це їх купівля, обмін на інші товари або речі, отримання як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Це може бути також збирання залишків рослин, що містять наркотичні засоби і психотропні речовини, на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, чи збирання таких дикорослих рослин або їх частин на пустирях. Отже, придбання зазначених предметів може бути як оплатним, так і безоплатним.

Не визнається незаконним придбання наркотичних засобів або психотропних речовин за виданим на законних підставах рецептом лікаря, а також відповідно до чинного законодавства — під час оперативної закупки. В таких випадках у діях осіб, які придбали ці засоби і речовини, складу злочину немає.

Зберігання — це будь-які умисні дії, пов’язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у володінні винного (він може тримати їх при собі, в будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання цих засобів або речовин настає незалежно від його тривалості. Зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів належить до злочинів, що тривають. Статті 307 і 198 співвідносяться як спеціальна та загальна норми, тому в разі їх конкуренції повинна застосовуватися спеціальна норма.

Перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це умисне переміщення їх будь-яким видом транспорту з однієї території на іншу в межах України з порушенням порядку і правил, установлених чинним законодавством. Для визнання перевезення незаконним не має значення, чи є особа власником цих засобів або речовин.

Від перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів потрібно відрізняти їх перенесення з одного місця в інше, коли транспорт не використовується. Такі дії мають розглядатись як зберігання цих засобів і речовин.

Пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це незаконне переміщення їх у просторі шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або іншим способом з одного місця в інше у межах України. Цей злочин у формі пересилання вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі з цими засобами або речовинами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні. Якщо адресат з не залежних від волі винного причин (наприклад, у зв’язку із затриманням під час оформлення квитанції на відправлення посилки, бандеролі чи вантажного контейнера або при їх огляді в момент здачі для пересилання), не одержав надісланих йому наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, дії винного треба кваліфікувати як замах на вчинення цього злочину.

Під незаконним збутом потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми реалізації наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів всупереч вимогам законодавства (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, за певних умов — введення володільцем цих засобів або речовин шляхом ін’єкцій іншій особі за її згодою тощо). Обопільне введення шляхом ін’єкцій наркотичного засобу, психотропної речовини чи їх аналогу особами, які їх придбали за спільні кошти, збуту не утворюють.

Незаконний збут передбачає відчуження цих засобів або речовин іншій особі, яка може розпоряджатися ними (або їх частиною) як своїм майном.

Збут наркотичних засобів або психотропних речовин, поєднаний зі схилянням особи до їх вживання, утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 307 і 315. У разі, коли винний під виглядом наркотичних засобів або психотропних речовин збуває будь-які інші засоби чи речовини з метою заволодіння грошима чи майном, його дії утворюють склад шахрайства (ст. 190). Якщо при цьому винний ще й схиляв покупця до такої угоди, його дії слід додатково кваліфікувати як підбурювання до замаху на незаконне придбання наркотичних засобів або психотропних речовин. Покупці в таких випадках несуть відповідальність за замах на вчинення злочинів, передбачених ст. 307 або ст. 309.

Якщо наркотичний засіб чи психотропна речовина були виготовлені для збуту, а особа не встигла здійснити останнє, вона має нести відповідальність за виготовлення з метою збуту наркотичного засобу чи психотропної речовини. У випадках, коли наркотичний засіб, психотропну речовину або їх аналоги було одночасно виготовлено і для особистого вживання, і для збуту, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 307 і 309. При цьому слід мати на увазі, що за ст. 309 повинні кваліфікуватися дії винного лише в частині виробництва, виготовлення і зберігання цих засобів і речовин у тому розмірі, в якому він їх ужив чи планував ужити.

Гроші або інші речі, одержані особою за реалізовані наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, передаються в дохід держави, за винятком отриманих під час оперативної закупки, які згідно з законом належить повертати їх законному володільцеві.

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і незаконне перевезення або пересилання їх за межі території України необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 307 чи ст. 309 і як контрабанду за ст. 305.

4. Суб’єкт злочину загальний. При вчиненні злочину із залученням неповнолітнього або малолітнього (частини 2 і 3 ст. 307) та щодо малолітнього (ч. 3 ст. 307) суб’єктом може бути лише повнолітня особа.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою збуту при виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні чи пересиланні особою наркотичних засобів або психотропних речовин. Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

6. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308 — 310, 312, 314, 315, 317; 4) із залученням неповнолітнього, а також 5) якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах; 6) особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини; 7) збут наркотичних засобів чи психотропних речовин у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян; 8) збут чи передача цих засобів або речовин у місця позбавлення волі (ч. 2 ст. 307), а особливо кваліфікованими — вчинення його: 1) організованою групою, а також 2) якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах; 3) із залученням малолітнього або щодо малолітнього (ч. 3 ст. 307).

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї. Перевезення і наступне зберігання викрадених чи незаконно придбаних наркотичних засобів чи психотропних речовин (статті 307 і 309) повторності не утворює. Проте повторність має місце у випадку, коли ці засоби й речовини збуваються кільком особам.

Залучення неповнолітнього означає фактичне втягнення його дорослим шляхом психічного, фізичного впливу або в інший спосіб у незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів або психотропних речовин. Це може бути обіцяння матеріальної чи іншої вигоди, використання матеріальної чи службової залежності, обман тощо. Неповнолітній у складі цього злочину — це особа у віці від 14 до 18 років.

Під місцями, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, розуміються школи, училища, коледжі, технікуми, вищі навчальні заклади, стадіони, палаци спорту або культури, театри, кінотеатри, зали й майданчики для дискотек та естрадних виступів тощо (як внутрішні приміщення, так і території, що прилягають до названих будівель). Під іншими місцями масового перебування громадян розуміються вокзали, пристані, ринки, підземні переходи, вулиці, площі, місця масового відпочинку — багатолюдні пляжі, парки, дитячі майданчики тощо.

Місця позбавлення волі — це, зокрема, кримінально-виконавчі установи, слідчі ізолятори, ізолятори тимчасового тримання, гауптвахти.

Вчинення злочину щодо малолітнього означає, що останньому збуваються, саме для нього виготовляються, зберігаються, пересилаються тощо наркотичні засоби або психотропні речовини. Малолітній — це особа, якій не виповнилося 14 років.

Про поняття великого та особливо великого розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів див. примітку до ст. 305 та Загальні положення до цього розділу.

7. Частина 4 ст. 307 передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, передбачене ч. 1 ст. 307. Таке звільнення застосовується за наявності певних умов, а саме, якщо особа: 1) добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або 2) сприяла розкриттю злочинів у сфері обігу цих засобів та речовин.

Слід мати на увазі, що за чинним законодавством звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

Під добровільною здачею наркотичних засобів або психотропних речовин розуміються дії особи, яка мала можливість володіти ними й надалі, але з власної волі здала їх представникам влади. Усна чи письмова заява про бажання добровільно здати наркотичні засоби чи психотропні речовини, зроблена особою (або виявлена в неї) під час затримання чи обшуку, сама по собі не може визнаватися підставою для звільнення від відповідальності.

Добровільний характер поведінки винного у цій ситуації означає, що особа мала можливість продовжувати протиправну діяльність чи переховуватись від органів правосуддя (об’єктивний критерій), усвідомлює таку можливість і не бажає нею скористатися (суб’єктивний критерій). Припинення незаконної діяльності з власної волі є вільним від впливу зовнішніх обставин, які вказують на те, що правоохоронні органи володіють відомостями (чи скоро їх матимуть) про кримінальний характер дії винного. Частина 4 ст. 307 може бути застосована і тоді, коли правоохоронним органам стало відомо про придбання, зберігання чи інші дії з наркотичними засобами чи психотропними речовинами, які утворюють їх незаконний обіг, але вони були не в змозі їх вилучити, оскільки не знали місця схованки, а особа з власної волі видала ці засоби чи речовини.

Вказати джерело придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів означає, що винний повідомляє достовірні відомості про особу, яка реалізувала йому ці засоби (речовини), або де саме він придбав їх. Обсяг цієї інформації має бути достатнім для встановлення джерела збуту наркотичних засобів або психотропних речовин. Сприяння розкриттю злочинів у сфері обігу наркотиків (психотропних речовин) полягає в сумлінному наданні винним допомоги правоохоронним органам у процесі розслідування відповідної кримінальної справи.

Беручи до уваги висновок Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. у справі про депутатську недоторканність, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 307 незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають підстави для звільнення, але до моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи із зазначених підстав має здійснюватися за правилами, передбаченими кримінально-процесуальним законодавством.

Наявність будь-якої кваліфікуючої чи особливо кваліфікуючої ознаки злочинів, передбачених статтями 307 і 309, перешкоджає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 307.

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (статті 7, 71, 72).

Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» у редакції від 22 грудня 2006 р.

Висновок Конституційного Суду України N 9-рп/99 від 27 жовтня 1999 р. у справі про депутатську недоторканність.

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 770 від 6 травня 2000 р.

Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу. Затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України N 188 від 1 серпня 2000 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 4 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 12 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності».

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 2 від 27 лютого 2004 р. «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» (пункти 3, 11).

Звільнення від кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів як кримінально-правовий засіб протидії злочинності в Україні

Сьогодні поширення наркоманії є однією з найболючіших проблем нашого суспільства, яка має тенденцію до сталого зростання. Так, кількість наркоспоживачів, котрі перебувають на обліку в Міністерстві внутрішніх справ України, за останні кілька років збільшилася на 21,5% (від
124 805 осіб у 2004 році до 151 676 — у 2011-му) [4, с. 14]. Окрім того, вживання наркотичних засобів та психотропних речовин призводить до підвищення рівня захворюваності населення на особливо небезпечні хвороби, зокрема, ВІЛ/СНІД і туберкульоз. 2011 року кількість ВІЛ-інфікованих становила 185 147 осіб, а хворих на СНІД — 38 455 [6].

Велику кількість тяжких та особливо тяжких злочинів також учиняють саме в стані наркотичного сп’яніння. Відповідно до статистики МВС України протягом
2004—2011 років наркозалежними та особами у стані наркотичного сп’яніння вчинено 102 139 злочинів, у тому числі 256 умисних убивств, 187 випадків завдання умисних тяжких тілесних ушкоджень, 741 розбій, 2 464 грабежі та 57 зґвалтувань [4, с. 20].

Сукупність цих обставин стала поштовхом до розробки органами державної влади України низки нових організаційних, правових та фінансових заходів протидії наркотичній злочинності.

Так, наказом Міністерства охорони здоров’я України № 634 від 29 липня 2010 року було внесено зміни до попереднього наказу МОЗ № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» від 1 серпня 2000 року, чим значно збільшено рівень криміналізації дій споживачів наркотиків.

Розпорядженням № 1808-р від 13 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України схвалив «Концепцію реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на
2011—2015 роки», основною метою якої є визначення шляхів та пріоритетів державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, зміцнення здоров’я нації, а також зменшення негативних соціальних, економічних та інших наслідків, пов’язаних з уживанням наркотичних засобів та психотропних речовин [2].

Більше того, в жовтні 2011 року законодавцями було внесено низку змін до кримінально-правових норм, що посилюють кримінальну відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, аналогів цих речовин або прекурсорів, зокрема, за легалізацію коштів, здобутих від їх незаконного обігу (ст. 306 Кримінального кодексу України), а також за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 ККУ) [1].

Так, найнижчу межу покарання за злочини такого виду у ч. 1, 2 та 3 ст. 307 ККУ було підвищено на один рік, тобто, наприклад, якщо у попередній редакції документа за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів за відсутності кваліфікаційних ознак (ч. 1 ст. 307 ККУ) була передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, то згідно з чинною редакцією кодексу за вказані дії позбавляють волі на термін від 4 до 8 років.

Зважаючи на те, що поширення наркоманії відбувається переважно не за участю споживачів наркотичних засобів, а внаслідок діяльності осіб та злочинних груп (організацій), які спеціалізуються на їх збуті, розробка та втілення в життя органами влади зазначених заходів (особливо кримінально-правових) виявляються цілком логічними.

Позаяк на сучасному етапі основною тенденцією розвитку вітчизняного кримінального та кримінально-процесуального законодавства є обмеження кримінальних репресій та зміцнення гарантій прав і свобод людини, законодавець дедалі частіше вдається до розширення інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності шляхом збільшення кількості заохочувальних приписів Особливої частини ККУ, що передбачають звільнення від кримінальної відповідальності за умови відповідної позитивної постзлочинної поведінки винної особи.

У цьому разі не є винятком і так звані наркотичні злочини, передбачені ст. 307, 309 та 311 ККУ [1].

Зокрема, положення ч. 4 ст. 307 кодексу передбачають звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів із метою збуту, якщо ця особа:

— добровільно здала вказані засоби та речовини;

— указала на джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних із їх незаконним обігом.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 ККУ підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту є її постзлочинна поведінка, складовими якої є добровільне звернення цієї особи до лікувального закладу та початок її лікування від наркоманії.

Беручи до уваги зміни, внесені до ч. 1 цієї кримінально-правової норми у квітні 2008 року, — розширення переліку кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі (штраф, виправні роботи та арешт), можна констатувати, що цей припис усе одно недосконалий. Адже під час конструювання змісту відповідних норм доцільно було б урахувати досвід деяких західноєвропейських країн (Німеччини, Данії, Нідерландів, Люксембургу, Чехії, Італії, Іспанії, Португалії тощо), де вживання наркотиків або заборонене тільки за певних обставин (наприклад, у громадських місцях, групами осіб тощо), або взагалі не кваліфікується як кримінальне правопорушення. Хоча продаж та зберігання наркотичних засобів у великих та особливо великих розмірах у цих країнах також заборонені законом і тягнуть за собою карну відповідальність.

Серед країн СНД яскравим прикладом у цьому разі є Республіка Казахстан. 2011 року парламентом цієї країни з кримінального кодексу було взагалі вилучено ч. 1
ст. 259, що передбачала кримінальну відповідальність за незаконне придбання, перевезення або зберігання без мети збуту наркотичних засобів чи психотропних речовин у великих розмірах. Натомість значно посилено кримінальну відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів в особливо великих розмірах та незаконний обіг наркотичних засобів із метою збуту [3].

Аналіз кримінальних законодавств деяких країн СНД дає змогу дійти висновку про необхідність вилучення ч. 1 ст. 309 з ККУ як застарілий кримінально-правовий припис, що не відповідає сучасним тенденціям розвитку кримінального законодавства України.

Окрім того, ч. 4 ст. 309 ККУ пропонуємо викласти в такій редакції: «Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу й розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без
мети збуту».

Нарешті, ч. 4 ст. 311 ККУ передбачено звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконний обіг прекурсорів за умови її постзлочинної поведінки, що передбачає:

— добровільну здачу прекурсорів, призначених для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин;

— зазначення джерела їх придбання або сприяння розкриттю злочинів, пов’язаних із незаконним обігом прекурсорів, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

У всіх розглянутих правових положеннях, що передбачають звільнення особи від кримінальної відповідальності, міститься одне загальне обмеження, яке полягає в застосуванні відповідних заохочувальних приписів лише за умови вчинення злочинів, предметом яких стали невеликі обсяги наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів.

Однак звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які добровільно здали наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори у великому або особливо великому розмірі, також сприятиме вилученню зазначених об’єктів із незаконного обігу. До того ж держава сама зацікавлена в тому, щоб із нелегального обігу було вилучено якомога більшу кількість наркотичних засобів. Соціальний ефект від добровільної здачі наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у великих або особливо великих розмірах був би набагато більшим, аніж від здачі цих об’єктів у невеликих обсягах.

Доволі слушною є думка О. Наден, яка вважає, що встановлення обмежень на добровільну здачу наркотичних засобів залежно від того, в який спосіб їх отримала особа — шляхом виробництва, виготовлення, придбання чи розкрадання, — значно обмежує стимулюючий потенціал норм про звільнення від кримінальної відповідальності, не спонукаючи до добровільної здачі наркотичних засобів осіб, які заволоділи ними шляхом розкрадання. Водночас викрадення відповідних засобів, їх привласнення, вимагання, заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем визнаються законодавцем менш суспільно небезпечними, аніж виробництво, виготовлення чи придбання цих засобів. Адже санкції ч. 1 і 3 ст. 308 ККУ м’якші, ніж санкції відповідних частин статті 307 КК України. Тож, на її думку, заслуговує підтримки пропозиція щодо розширення спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів за рахунок віднесення до них контрабанди, привласнення, вимагання цих засобів, заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем [5, с. 79—80].

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що протидія «наркотичній» злочинності в державі може бути ефективною лише в разі використання всіх засобів організаційного, фінансового і правового впливу. Декриміналізація деяких із розглянутих кримінально-правових норм та усунення відповідних обмежень у заохочувальних приписах їхніх положень могли б значно зменшити навантаження на органи досудового розслідування МВС України. Крім того, це стимулювало б наркозалежних осіб до здачі значно більших обсягів наркотичних засобів, що, своєю чергою, цілком відповідало б політиці держави щодо протидії незаконному обігу цих речовин.

1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. — [Електронний ресурс]. — http://zakon4.rada.gov.ua/
laws/show/2341-14

2. Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011—2015 роки. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1808-р від 13 вересня 2010 р. — [Електронний ресурс]. — http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1808-2010-р

3. Кримінальний кодекс Республіки Казахстан від 16 липня 1997 р. — [Електронний ресурс]. — http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=30068307#scrollpos=2520

4. Вплив програм замісної підтримуючої терапії на криміногенну ситуацію у державі: Аналітичний звіт за результатами наукового дослідження / О. М. Джужа, О. М. Стрільців, А. П. Толопіло, В. Г. Ожогова та ін.; За ред.
О. М. Джужі. — Харків: Права людини, 2012. — 89 с.

5. Наден О. В. Щодо розширення передумов спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів / Підприємство, господарство і право. — 2001. — № 12. — С. 78—81.

6. Офіційний сайт Міністерства охорони здоров’я
України — [Електронний ресурс]. — http://www.moz.gov.ua/ua/portal/ms_statdisease/

Автор: Ігор ЛЕОНЕНКО

Додати коментар

Поля відмічені *(зірочкою) обов’язкові для заповнення.

Український юридичний портал

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, пере­везення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут нарко­тичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308—310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням не­повнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спор­тивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування гро­мадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні за­соби або психотропні речовини, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речо­вини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкрит­тю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом, звільняється від криміна­льної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша статті 307, частина перша статті 309 цього Кодексу).

1. Суспільна небезпечність незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а та­кож незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів визначається тим, що незаконні операції з наркотичними засоба­ми та їх неконтрольований обіг спричиняють велику шкоду здоров’ю на­селення.

2. Предметом цього злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги (їх визначення див. у п. 2 коментарю до ст. 305 КК). Вирішу­ючи питання про кваліфікацію дій винного, потрібно мати на увазі, що в тих випадках, коли вони були пов’язані з наркотичними засобами, психотропни­ми речовинами або їх аналогами різних видів, розмір цих засобів (речовин) визначається на підставі їх загальної кількості (п. 21 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

3. Об’єктивна сторона злочину виявляється в незаконному: 1) вироб­ництві, 2) виготовленні, 3) придбанні, 4) зберіганні, 5) перевезенні, 6) пере­силанні, 7) збуті наркотичних засобів, психотропних речовин або їх ана­логів.

4. За змістом законів України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15 лютого 1995 р. № 60/95-ВР та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних за­собів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р. № 62/95-ВР під незаконним виробництвом наркотичних засобів, психотропних речовин слід розуміти дії, пов’язані з незаконним одержанням нарковмісної сировини з рослин, які їх містять, у тому числі — відокремлення макової соломи, опію від рослин опієвмісного маку або ж ли­стя, суцвіть, пилку, смоли — від конопель (п. З постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

У статті 1 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, пси­хотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» виробництво наркотичних за­собів, психотропних речовин визначається як «усі дії, пов’язані з серійним їх одержанням із хімічних речовин чи рослин». Отже, під виробництвом, воче­видь, розуміють промисловий спосіб виготовлення зазначених засобів і речо­вин (тобто виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин із за­стосуванням спеціального або спеціально пристосованого обладнання, тощо).

5. Незаконне виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це всі протиправні дії (за винятком виробництва), вклю­чаючи рафінування та екстракцію, в результаті яких наркотичні засоби одержуються, а також перетворюються на інші готові до використання фор­ми чи на лікарські засоби, що їх містять.

Незаконне виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин утворює закінчений склад злочину з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання, або на рафінування чи підвищення у препаратах їх концентрації (п. З поста­нови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

6. Незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів слід вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, пода­рунка або сплати боргу, привласнення знайденого тощо. Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків нарковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх час­тин на пустирях. Не визнається незаконним придбання наркотичних за­собів або психотропних речовин за виданим на законних підставах рецеп­том лікаря, а також під час оперативної закупівлі відповідно до ст. 5 Зако­ну України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р. У таких випадках у діях осіб, які придбали ці засоби й речовини, складу злочину немає (п. З постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4). Незаконне придбання слід відрізняти від викрадення (шляхом крадіжки чи грабежу), привласнення та інших дій, за які відповідальність настає згідно зі ст. 308 КК.

Придбання наркотичних засобів вважається закінченим злочином з мо­менту фактичного заволодіння ними особою.

7. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов’язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, пси­хотропних речовин, їх аналогів у володінні винного (він може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі чи в іншому місці). Відпові­дальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речо­вин, їх аналогів настає незалежно від його тривалості. Зберігання наркотич­них засобів вважається закінченим злочином з моменту, коли такі засоби фактично почали перебувати у володінні винного.

8. Незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів полягає в умисному переміщенні їх будь-яким видом транспорту з однієї території на іншу в межах України з порушенням порядку і правил, встановлених чинним законодавством. Для визнання перевезення незакон­ним не має значення, чи є особа власником цих засобів або речовин. Від пе­ревезення наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів потрібно відрізняти їх перенесення з одного місця в інше, при якому транс­порт не використовується. Такі дії мають розглядатись як зберігання цих за­собів чи речовин (п. З постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Судова практика також виходить з того, що зберігання особою під час поїздки наркотичного засобу у невеликому розмірі, придбаного для особис­того використання, не може кваліфікуватись як незаконне перевезення нар­котичних засобів.

Перевезення наркотичних засобів визнається закінченим з моменту по­чатку їх переміщення будь-яким видом транспорту.

9. Незаконне пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це незаконне переміщення їх у просторі шляхом відправлен­ня поштою, багажем, посильним або іншим способом з одного місця в інше в межах України. При цьому злочин вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі з цими засо­бами або речовинами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні. Якщо злочин не був доведений до кінця з незалежних від винного причин (напри­клад, у зв’язку із затриманням під час оформлення квитанції на відправлен­ня посилки, бандеролі чи вантажного контейнера або при їх огляді в момент здачі для пересилання), дії останнього належить кваліфікувати як замах на вчинення цього злочину (п. З Постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання наркотич­них засобів, психотропних речовин та їх аналогів і незаконне перевезення чи пересилання їх за межі території України слід кваліфікувати за су-, купністю злочинів, передбачених статтями 307 чи 309 і як контрабанду за ст. 305 КК.

10. Під незаконним збутом наркотичних засобів і психотропних речовин, їх аналогів потрібно розуміти будь-які сплатні чи безоплатні форми їх ре­алізації всупереч законам України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15 лютого 1995 р. № 60/95-ВР та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р. № 62/95-ВР (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, по­зика, введення володільцем цих засобів або речовин ін’єкцій іншій особі за її згодою тощо). Обопільне введення ін’єкцій наркотичного засобу, психо­тропної речовини чи їх аналогу особами, які їх придбали за спільні кошти, збуту не утворюють. Дії особи, яка під виглядом наркотичних засобів, пси­хотропних речовин або їх аналогів умисно збуває будь-які інші засоби чи речовини з метою заволодіння грошима чи майном, потрібно кваліфікувати як шахрайство, а за наявності до того підстав — і як підбурювання до зама­ху на незаконне придбання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, дії покупця — як замах на вчинення злочинів, передбачених статтями 307 або 309 чи 311 КК.

Судова практика виходить з того, що потрібно також розрізняти дії, пе­редбачені ст. 307 (незаконний збут наркотичних засобів), та дії, передбачені ст. 315 КК (схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних ре­човин та їх аналогів).

Так, ухвалою судової колегії з кримінальних справ Верховного Суду України було змінено вирок Шахтарського місцевого суду Донецької області щодо К. Ос­танній був визнаний судом винним у виготовленні з метою збуту та у збуті нарко­тичних засобів. За обставинами справи було виявлено, що К. виготовив ЗО г гаши­шу для особистого вживання, а пізніше пригостив громадян І., П. та інших цигар­ками, начиненими гашишем. Верховний Суд дійшов висновку, що в цьому випад­ку К. не здійснював збуту наркотичних засобів, а пригощав громадян цигарками, начиненими наркотичним засобом, з метою збудження бажання у своїх знайомих до вживання наркотичних засобів (тобто займався не збутом, а схилянням більш ніж двох осіб до вживання наркотичних засобів) (Інформаційний бюлетень Верховного Суду УРСР. — 1981. — № 38).

Відповідальність за збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів настає незалежно від розміру таких засобів чи речовин.

Гроші або інші речі, одержані особою за реалізовані наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, передаються в доход держави на підставі п. 4 ч. 1 ст. 81 КПК, за винятком отриманих під час оперативної закупівлі, які згідно з п. 5 ч. 1 зазначеної статті належить повертати їх законному во­лодільцеві (п. 4 постанови ПВСУ від 24 квітня 2002 р. № 4).

Збут наркотичних засобів вважається закінченим з моменту відчуження цих засобів чи речовин винною особою.

11. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Вчинення незаконного: 1) виробництва; 2) виготовлення; 3) придбання; 4) зберігання; 5) перевезення; 6) пересилання наркотичних засобів, психо­тропних речовин та їх аналогів має здійснюватися тільки з метою збуту. Су­дова практика також свідчить про те, що наявність мети збуту є обов’язко­вою ознакою суб’єктивної сторони цих злочинів.

Так, ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 11 травня 2000 р. було переглянуто вирок Кіровського місцевого суду м. Дніпропет­ровська від 28 січня 1999 р., згідно з яким Я., С., Ш. було засуджено за незаконне пе­ревезення наркотичних речовин з метою збуту. Дослідивши фактичні обставини спра­ви та наявні докази, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у діях С. та Ш. мети збуту (вони на прохання Я. перевезли за певну плату належну йому сумку з ма­рихуаною із залізничного вокзалу до гуртожитку, де той проживав) і змінив кваліфікацію дій цих осіб, зазначивши, що «дії особи, винної в незаконному переве­зенні наркотичних засобів, можуть бути кваліфіковані за ст. 229′ (ст. 307 КК) лише за наявності у неї умислу на їх збут» (ВВСУ. — 2001. — № 1 (23).

Мета при здійсненні незаконного збуту може бути будь-яка. Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо.

У випадках, коли наркотичний засіб, психотропну речовину або їх анало­ги було одночасно виготовлено і для особистого вживання, і для збуту, вчи­нене кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 307 та 309 КК (п. 4 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

12. Суб’єкт злочину — загальний; особа яка досягла 16-річного віку на момент вчинення злочину. Якщо зазначені діяння вчиняє службова особа з використанням свого службового становища, її дії слід кваліфікувати за су­купністю злочинів, передбачених статтями 307 та 364 КК.

13. Обтяжуючі обставини цього злочину передбачені у ч. 2 ст. 307 КК, а саме: вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, 1) повторно, 2) за поперед­ньою змовою групою осіб, 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308—310, 312, 314, 315, 317 КК, 4) із залученням не­повнолітнього, 5) з метою збуту наркотичних засобів чи психотропних ре­човин у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, 6) з метою збуту чи передачі цих речовин у місцях позбавлення волі, 7) якщо предметом таких дій були наркотичні засоби чи психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, 8) якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.

Особливо обтяжуючі обставини цього злочину передбачені у ч. З ст. 307 КК, а саме: дії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 307 КК, вчинені 1) організованою групою, 2) якщо предметом таких дії були наркотичні за­соби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, 3) із залученням малолітнього, 4) щодо малолітнього.

Якщо в діях винного є обтяжуючі та особливо обтяжуючі обставини, то його дії підлягають кваліфікації за ч. З ст. 307 КК. При цьому всі обтяжу­ючі обставини мають бути вказані у відповідних процесуальних актах.

14. Частина 2 ст. 307 КК передбачає два види повторності злочинів, а са­ме: повторність тотожних і повторність однорідних злочинів. Перший вид повторності, тобто повторність тотожних злочинів, має місце там, де особа вчинила два або більше діянь, передбачених ст. 307 КК. При цьому винний, зокрема, може вчиняти в один і той же час триваючий злочин (наприклад, зберігання наркотичних засобів) та продовжуваний (наприклад, вироб­ництво партії наркотиків) або одноактний злочин (наприклад, пересилання наркотичних засобів).

Якщо винний вчинив, наприклад, закінчений злочин у виді виробництва наркотичних засобів та замах на збут цих засобів, його дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів — за ч. 1 ст. 307 КК та частинами 2 чи 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 307 КК.

Другий вид повторності, передбачений ч. 2 ст. 307 КК, тобто повторність однорідних злочинів, має місце там, де вчиненню злочину, передбаченого ст. 307 КК, передувало вчинення тією самою особою одного із злочинів, пе­редбачених будь-якою частиною статей 308—310, 312, 314, 315 або 317 КК. Цей перелік злочинів є вичерпним; при цьому не має значення, чи були во­ни закінченими чи незакінченими, вчинені особою самостійно чи в співу­часті. Якщо особа не була раніше засуджена за ці злочини, то її дії підляга­ють кваліфікації за сукупністю злочинів, а якщо особа була засуджена за будь-який із зазначених злочинів, то її дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 307 КК (при відсутності інших обтяжуючих обставин) за умови, що су­димість не була погашена чи знята.

Детальніше про ознаки повторності злочинів та обставини, що її виклю­чають, див. коментар до ст. 32 КК.

15. Дії, передбачені в ч. 1 ст. 307 КК, визнаються вчиненими за поперед­ньою змовою групою осіб, якщо одну чи кілька дій спільно вчинили два або більше суб’єкти цього злочину як співвиконавці або з розподілом ролей, які до початку виконання будь-якої дії домовилися про спільне її вчинення та усвідомлювали, що діють для досягнення спільної мети — збуту наркотич­них засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Докладніше про ознаки вчинення злочину за попередньою змовою гру­пою осіб див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

16. Під діями, передбаченими ч. 1 ст. 307 КК, вчиненими із залученням не­повнолітнього, слід розуміти фактичне втягнення суб’єктом цього злочину особи у віці від 14-ти до 18-ти років у виконання будь-якої дії, що складає об’єктивну сторону цього злочину. Обтяжуюча обставина, що розглядається, має місце за умови, що неповнолітній був залучений у вчинення хоча 6 од­нієї дії, передбаченої ч. 1 ст. 307 КК, хоча б один раз.

Таке залучення може мати форму як співучасті у вчиненні злочину (напри­клад, співвиконання або пособництво), так і залучення у вчинення дій особи, яка не досягла 16-річного віку, з якого тільки і можлива відповідальність за злочин, передбачений ст. 307 КК. При цьому суб’єкт злочину, що залучив неповнолітньо­го, повинен усвідомлювати, що залучена ним особа є неповнолітньою, або, коли він цього не усвідомлював, то кримінальна відповідальність настає лише за умо­ви, якщо він повинен був і міг це усвідомлювати.

Учинення цього злочину із залученням неповнолітнього не потребує до­даткової кваліфікації за ст. 304 КК.

17. Збут наркотичних засобів чи психотропних речовин у місцях масово­го перебування громадян — це будь-які умисні дії із зазначеними засобами чи речовинами, пов’язані з їх відчуженням особі (особам) біля приміщень або безпосередньо в приміщеннях навчальних закладів (інститутів, технікумів, технічних училищ тощо), у місцях спортивних та культурних за­ходів (спортивних клубах, стадіонах, кінотеатрах, дискотеках тощо), а також в інших місцях масового перебування громадян (наприклад, на мітингах, де­монстраціях, ринках, авто- та залізничних вокзалах тощо).

При збуті та одночасному схилянні до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів відповідальність настає за сукупністю злочинів, передбачених статтями 307 і 315 КК.

18. Збут чи передача наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місця позбавлення волі — це будь-які сплатні чи безоплатні фор­ми відчуження зазначених засобів чи речовин з метою передачі їх у місця позбавлення волі (для вживання, збуту або іншого використання там таких засобів чи речовин).

Про поняття місць позбавлення волі див. коментар до ст. 393 КК. Злочин визнається закінченим незалежно від того, чи фактично потрапи­ли наркотичні засоби у місця позбавлення волі.

19. Така обтяжуюча обставина, як вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 307 КК, якщо їх предметом були наркотичні засоби у великих розмірах, має місце там, де при виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, пе­ресиланні з метою збуту, а також при збуті наркотичних засобів їх розмір відповідав великому розміру, встановленому в Таблиці щодо певного нарко­тичного засобу, психотропної речовини чи їх аналогів (див. п. 2 коментарю до ст. 305 КК).

20. Якщо предметом хоча б однієї дії, передбаченої ч. 1 ст. 307 КК, були особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини (див. п. 2 коментарю до ст. 305 КК), це дає підставу для кваліфікації дій винного за ч. 2 ст. 307 КК.

21. Частина 3 ст. 307 КК передбачає таку особливо обтяжуючу обстави­ну даного злочину, як вчинення організованою групою дій, передбачених час­тинами 1 або 2 цієї статті.

Учинення зазначених дій організованою групою має місце там, де в готу­ванні до їх вчинення або в їх фактичному вчиненні брали участь три або більше учасники групи — суб’єктів злочину, передбаченого ст. 307 КК, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення хоча б однієї дії, передбаченої ст. 307 КК, та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (докладніше про вчинення зло­чину організованою групою див. коментар до ч. З ст. 28 КК).

Організатор такої групи підлягає кримінальній відповідальності за всі вчинені нею дії, передбачені ст. 307 КК. Інші учасники організованої групи підлягають кримінальній відповідальності лише за ті дії, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен з них (див. коментар до ст. ЗО КК).

22. Для кваліфікації дій винного за ч. З ст. 307, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах (про особливо великі розміри наркотичних засобів, психо­тропних речовин та їх аналогів див. п. 2 коментарю до ст. 305 КК), достат­ньо вчинення хоча б однієї дії, передбаченої ч. 1 ст. 307 КК, із цими засоба­ми чи речовинами в таких розмірах.

23. Діями, які були вчинені із залученням малолітнього, визнаються будь-які форми втягнення особи у віці до 14-ти років у вчинення хоча б однієї дії, передбаченої частиною 1 або 2 ст. 307 КК, хоча б один раз. При цьому суб’єкт злочину, передбаченого ст. 307 КК, що залучив малолітнього, повинен усвідомлювати, що ця особа не досягла 14-річного віку. Якщо суб’єкт не усвідомлював малолітнього віку особи, відповідальність для нього настає за умови, якщо він повинен був та міг це усвідомлювати.

24. При визначенні вчинення дій щодо малолітнього слід виходити з того, що фактично такі дії можуть виражатися в незаконному збуті наркотичних засобів у значних, великих чи особливо великих розмірах або особливо не­безпечних наркотиків особі, яка не досягла 14-річного віку, у тому числі в місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян.

25. Частина 4 ст. 307 КК передбачає спеціальний вид звільнення від кримі­нальної відповідальності з^ наявності певної передумови та підстави (про по­няття передумови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності див. коментар до розділу IX Загальної частини). Передумовою звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення певного злочину, а саме: незакон­не виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, їх виготовлення, придбання, зберігання, перевезення і пересилання як з ме­тою збуту, так і без такої мети (див. коментар до ч. 1 цієї статті та до ч. 1 ст. 308 КК). Даний перелік злочинів є вичерпним. Він не включає незакон­ного збуту зазначених засобів та речовин, а також злочинів з обтяжуючими обставинами, передбаченими частинами 2 та 3 ст. 307 КК.

Частина 4 ст. 307 КК передбачає дві підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення нею зазначених злочинів, а саме:

1) добровільну здачу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх ана­логів і вказання на джерело їх придбання або 2) добровільну здачу зазначе­них засобів та речовин і сприяння розкриттю злочинів, пов’язаних з їх не­законним обігом.

Загальна ознака для обох підстав — це добровільна здача особою нарко­тичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, тобто вчинення з влас­ної волі особою, яка володіла зазначеними засобами та речовинами, особи­сто або з використанням третіх осіб передачі їх будь-яким способом під контроль органів публічної влади за умови, що ця особа об’єктивно мала ре­альну можливість (і суб’єктивно її усвідомлювала) подальшого володіння такими засобами або речовинами.

Вказання на джерело придбання наркотичних засобів, психотропних речо­вин або їх аналогів — це правдиве повідомлення даною особою представни­ку публічної влади про обставини, особу чи місце придбання зазначених за­собів або речовин, тобто про те, чи сама вона їх виготовила і зберігала (де, яким способом виготовила, із якої сировини, місце зберігання тощо), чи придбала в іншої особи (дані про цю особу або індивідуальні ознаки місця придбання), чи заволоділа ними шляхом викрадення, привласнення, вима­гання, шахрайства чи зловживання службовим становищем, контрабанди то­що (коли, де, за яких обставин вчинено злочин тощо).

Сприяння розкриттю злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, — це добровільне надання даною особою суду чи органу кримінального переслідування відомостей, які можуть бути використані для встановлення осіб, що вчинили злочини із зданими за­собами чи речовинами, або інших обставин вчинення цих злочинів. Злочина­ми, пов’язаними з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, визнаються злочини, передбачені статтями 305—320 КК.

За наявності зазначених передумови та підстави особа підлягає обов’язко­вому і безумовному звільненню від кримінальної відповідальності за зазна­чені злочини, пов’язані із зданими наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами. При цьому, якщо особа добровільно здала не всі, що мала, зазначені засоби або речовини, а лише їх частину, то вона під­лягає звільненню від кримінальної відповідальності (за наявності відповідної підстави) лише в частині зданих засобів чи речовин; щодо незданої їх части­ни особа підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

Звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи із зазначених підстав має здійснюватися за правилами, передбачени­ми статтями 7, 7′, 72 КПК (п. 23 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

За змістом ч. 4 ст. 307 КК особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства (п. 24 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).