Стаття 122. Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 16.11.2018
  • вступив у чинність 06.03.1996

Ст. 122 КУпАП в останній чинній редакції від 16 листопада 2018 року.

Порівняти, що змінилося в поточній редакції в порівнянні з попередньою

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Кодекс України про адміністративні правопорушення КУпАПП (статті 1 — 212-20)

Розділ II. Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

II. Особлива частина

Глава 10. Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку

Стаття 122. Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху

Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» —

тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Суб’єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою — третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), — відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб’єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Оскарження постанови ч.2 ст.122 КУпАП

Добрый день.Прошу проконсультировать по такому вопросу.

На меня была накладена постанова, а саме: -керуючи т/з не вмикав світові покажчики повороту при перестроюванні(лівий і правий) чим порушив п 9.2 (пдр) ч.2 ст.122 КУпАП. Постанову я подписал и сразу на месте написал ПОЯСНЕННЯ,а саме:-Я,Ярослав,був зупинений працівниками поліції 03.03.2017 в 14,59 після чого працівники поліції склали протокол з яким я не згідний.При прохані ознайомити мене з доказами мені було відмовленно.Вважаю що дії працівників є незаконими,оскільки жодних доказів не було наданно .Працівники поліції стверджують що я при перестроювані з ряду в ряд не використовув(включав) лампочки повороту.При ознайомлені мене з протоколом постійно наполягали на його підписанні,чим перешкоджували і тиснули.Сотрудник полиции сказал что пояснення будет прикреплено к моему протоколу.Я бы хотел обжаловать эту постанову через суд.Что мне для этого нужно и на какие законы ссылать при написание обжалования постанови в суде.Спасибо!

Консультации Советников

Все штрафы, выписанные сотрудниками патрульной полиции на месте остановки транспортного средства, могут быть отменены в суде из-за нарушения процедуры рассмотрения дела. При этом, абсолютно не важно, был ли сам факт нарушения ПДД или нет. Одно лишь то обстоятельство, что полиция рассмотрела дело на улице — уже является веским основанием для подачи иска в суд.

Составление протокола и постановления это две разные стадии административного производства между которыми должен быть временной интервал. Одновременное вынесение протокола, а потом сразу и постановления — является нарушением норм КУпАП, прав граждан, а потому, такие штрафы не могут считаться законными. В решении КСУ от 26.05.2015 говорится, что «словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. «Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення» В нынешней редакции ст.258 КУпАП говорится так: «Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу». Итак, КСУ разъяснил, что словосочетание «на місці вчинення правопорушення» и «за місцем його вчинення» имеют разное значение. Первое означает — на месте где было совершено нарушение ПДД, а второе — место где расположено Управление патрульной полиции того населенного пункта, где было совершено нарушение ПДД. Кроме того ст.258 КУпАП обязывает патрульного полицейского выносить постановление согласно требований ст.283 КУпАП. Это ключевой момент. В статье 283 КУпАП указывается следующее: «розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі». Итак, чтобы постановление было вынесено, сотрудник полиции сначала должен рассмотреть административное дело (изучить доказательства, показания свидетелей, пояснения обвиняемого, документы, позицию адвоката и т.д). Постановление не может быть вынесено без рассмотрения, иначе — такое постановление будет считаться незаконным. В ст.276 КУпАП написано, что «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.». Как написано выше, словосочетание «за місцем його вчинення», согласно решению КСУ, означает «місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу». То есть, рассматриваться дело о нарушении ПДД может ТОЛЬКО в здании соответствующего управления патрульной полиции. Получается интересная ситуация: сотрудник полиции может выписать постановление на месте остановки автомобиля. Но, полицейский не может выписать постановление без рассмотрения дела. А дело рассматривать полицейский может только в Управлении полиции. Если же полицейский рассмотрит дело на дороге или не рассмотрит его вообще — это и есть самым главным основанием для отмены штрафа. Если полицейский не предоставил доказательств нарушения, это также необходимо указать в иске. Отсутствие доказательств — это отдельное основание для отмены штрафа. В совокупности — отсутствие доказательств и нарушение процедуры рассмотрения, являются аргументом для судьи удовлетворить иск против полицейского. Кроме того судебный сбор за отмену штрафа полиции платить не нужно. 23 января 2015 года Пленум Высшего Административного суда Украины принял следующее решение: «Відповідно до частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита… Припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону № 3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону про судовий збір. Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір»».

Таким образом, Вы можете в течении 10 дней с момента вынесения постановления обратится в административный суд (образец искового заявления об отмене постановления можно спокойно найти в интернете, в заявлении указать ссылки на данные документы).

Застосування положень ст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП

Випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.

Отже, на справи про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, дія положень статті 258 КУпАП не поширюється.

Тому, винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним і призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.

Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Учений секретар НКР при ВАСУ М.І.Смокович

Штраф за їзду без світла вдень — незаконний

З 1 жовтня усім водіям за межами населених пунктів у світлу пору доби обов’язково потрібно рухатись з увімкненими денними ходовими вогнями або, за їх відсутності, ближнім світлом фар. Це чітка вимога Правил дорожнього руху, яка діє уже не перший сезон.

За виконанням цієї норми ПДР, як і за іншими, слідкує патрульна поліція, співробітники якої, у випадку виявлення відповідного порушення, накладають на порушника штраф.

Як показує практика, за рух у світлу пору доби без ближнього світла фар поліцейські притягують водіїв до адміністративної відповідальності згідно частини другої статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення. Дана норма передбачає відповідальність у виді штрафу, який становить 425 грн., за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Чи дійсно поліцейські можуть накладати такий штраф? Чи справді зазначена норма кодексу передбачає відповідальність за рух без світла за межами населеного пункту? Я не раз оскаржував такі постанови поліцейських в суді. Тому відповідально можу заявити, що штраф, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може застосовуватися до водіїв, які здійснюють рух за межами населених пунктів у світлу пору доби без увімкнутих денних ходових вогнів.

Пункт 9.8 Правил дорожнього руху передбачає, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу — ближнє світло фар. У випадку її не виконання це буде дійсно порушенням вимог ПДР, що надасть патрульному поліцейському як мінімум підставу для того, щоб зупинити автомобіль і перевірити наявні документи на право керувати авто і на користування цим автомобілем.

Втім накласти штраф поліцейські не мають права. Стаття 122 Кодексу передбачає відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

При детальному аналізі Правил дорожнього руху та частини другої статті 122 Кодексу, вбачається, що Кодекс передбачає відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами лише при початку руху чи зміні його напрямку, а з Правил дорожнього руху (та й із самих Постанов в справі про адміністративне правопорушення, згідно яких накладають штраф) вбачається, що водіїв обвинувачують за порушення правил користування попереджувальними сигналами під час самого руху.

Фактично, рух без увімкнених фар у вищезгаданих випадках буде порушенням, але відповідальність за це порушення настає згідно статті 125 Кодексу про адміністративні правопорушення, як за «інші порушення правил дорожнього руху» і тягне за собою лише попередження.

Ще раз наголошую, що наш висновок нам вдається постійно успішно підтверджувати в судах.

Однак не забувайте, що увімкнене світло фар – це не лише вимога правил дорожнього руху, а наша з Вами безпека, яка хоч мінімально, але сприятиме збереженню життя на дорозі. Давайте робити все, щоб не опинитися серед тих 5 тис., які щороку гинуть на автодорогах. Тому вмикайте ближнє світло фар, щоб зробити свій автомобіль більш помітним!

ВС роз’яснив, коли візуальне спостереження за дотриманням ПДР може бути доказом у справі

До суду звернулась особа з оскарженням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до позиції позивача, він здійснив вимушену зупинку тривалістю до 5 хвилин, а працівник поліції, якій підійшов до автомобіля, стверджував про порушення водієм ПДР — здійснення зупинки транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території. Проте представити докази начебто вчиненого ним правопорушення інспектор відмовився та склав постанову про накладення на нього адміністративного стягнення.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд виходив з того, що відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Суд вказав, що у постанові інспектора посилання на жоден з цих доказів немає. А застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції зазначив, що нормами КпАП України передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається.

Обставини вчинення правопорушення, на думку суду апеляційної інстанції, підтверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко убачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. А поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

КАС ВС дійшов висновку про законність рішення суду першої інстанції, а постанову апеляційного адміністративного суду скасував.

ВС визнав вірними висновки суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

ВС вказав, що у даному випадку для підтвердження порушення позивачем пункту 15.10а Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки із відповідними замірами відстані автомобіля від пішохідного переходу тощо.

Посилання суду апеляційної інстанції на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення ВС визнав помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

А постанова по своїй правовій природі є рішенням суб’єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (постанова від 26.04.2018 у справі №338/1/17).